Позакласний захід "З історії хімії"

 

     

 

Фрагмент позакласного заходу:  З історії хімії.

Епіграф  заходу:

О,ХІМІЯ,найкраща із наук!

Ти ворогом і другом можеш бути,

Убити все живе – й допомогти

Красу життя сповна відчути.

Усе залежить від тих рук, 

В яких твої досягнення і сила,

Від розуму і мудрості Людини.

 

 

 

 

 

 

 

Ведучий 1. Добрий день дорогі друзі! Ми запрошуємо вас в захоплюючу подорож в дивовижний світ хімії.

Ведучий 2. Навколишній світ розмаїтий і загадковий. Наука розкриває його таємниці. Одне із провідних місць у цьому посідає хімія. Вона вивчає речовини, їх перетворення та різноманітні явища, що супроводжують ці перетворення

Ведучий 3. Наука про речовини та їх перетворення зародилася в Єгипті. Слово "хімія" (хемія) вперше згадується близько 400 р.н.е. у трактаті Зосимуса.

Ведучий 4. На думку видатного історика хімії, французького вченого Бертло,

назва "хімія" походить від слова "хемі" або "хума", яким давні єгиптяни називали свою країну, а також нільський чорнозем. Звідси "хімія" -
чорне, як земля, "єгипетське мистецтво", що має справу з різними мінералами, металами та іншими продуктами земних надр.

Ведучий 1. Хімія – чарівний і захоплюючий світ метаморфоз. Під час хімічних реакцій руйнуються одні і виникають інші зв’язки між атомами, завдяки чому одні речовини зникають, а інші утворюються, з притаманними їм будовою та властивостями. Такі процеси пов'язані з вивільненням або вбиранням енергії, а нерідко зі зміною стану, кольору, запаху речовини.

Ведучий 2. Розкішне і могутнє дерево хімії буйно розрослося і розквітло - виникли і плідно розвиваються такі галузі, як неорганічна координаційна, органічна, аналітична, фізична, радіаційна, колоїдна хімія, біохімія, геохімія, космохімія, радіохімія, електрохімія, хімія полімерів, хімія плазми, хімія низьких температур тощо.

Ведучий 3.Ще на світанку народження наукової хімії М.В.Ломоносов пророче писав: "Широко простягає хімія руки свої в справи людські".

(Звучить мелодія. На екрані зображення дикої природи. Ведучий читає вірш Л.Костенко)

Ведучий 4. Ще не було ні пензля ні мольберта

І не писались мудрі письмена,

Була природа гола і одверта

Жили в печерах дикі племена,

Іще тих сосен не торкався іній,

Іще землі не снились лемеші,

Іще тривожна досконалість ліній

Не хвилювала дикої душі.

(Змінюється мелодія. Навколо вогнища сидять первісні люди, труть камінь об камінь, товчуть щось в ступі)

Ведучий 1. Ще не було ні анта ні венеда

Але під вечір, на розливі рік,

Старий валун був схожий на ведмедя –

І зупинився дикий чоловік.

Ведучий 2. Йому ще жодна муза не сприяла,

Ще не світало в сутінках сердець,

Ще розум спав – прокинулась уява –

І це був перший – первісний митець.

Ведучий 3. Ще до нашої ери в різних регіонах Стародавнього світу (Єгипет, Китай, Індія) виникли ремесла, що ґрунтувалися на хімічних процесах.

Ведучий 4. У І столітті нашої ери хімічні знання поширилися у Греції, Римі. Араби назвали її алхімією.

Ведучий 1. У безплідних пошуках "філософського каменю" вони нагромадили великий досвід, відкрили багато нових речовин, удосконалили техніку експерименту.. "Алхімічний" період тривав аж до XVI століття.

(Звучить музика. Дівчата танцюють східний танець)

Сценка "У лабораторії доктора Магнуса

(На столі реактиви, опудало птаха, доктор Магнус у чорній мантії, чудернацькій шапці, окулярах. Один з помічників щось нагріває , інший перемішує в колбі . Заходить хлопець.)

Магнус    Що привело вас у наше скромне помешкання ?

Хлопець  Ваша слава докторе Магнусе.

Магнус    Людський поговір перебільшує мою славу, юначе. Однак не будемо втрачати часу. Що ж саме ви хотіли дізнатися і побачити тут?

Хлопець  Мене цікавить, чи вдалося Вам знайти філософський камінь та спосіб одержання штучного золота.

Магнус    Ви бачите перед собою людину, яка присвятила таємниці облагородження металів усе своє життя. Я знайшов  спосіб, як приготувати філософський камінь, за допомогою якого можна перетворювати будь-який метал на золото, вилікувати хворобу. повернути молодість, продовжувати тривалість життя. За виразом вашого обличчя, я бачу, що ви хочете побачити докази. Що ж, будь ласка. Перед вами одна колба з гарячим розчином "свинцевого цукру", а друга менша з розчином еліксиру. На ваших очах я виливаю ці речовини у третю колбу. А тепер дивіться (Підносить колбу на світло).

Хлопець  Дійсно схоже на золото. З чого складається еліксир?

Магнус    Ви забуваєте, юначе, що алхімік не має права розголошувати свої таємниці. А зараз мої учні тобі юначе покажуть справжні чудеса.

(Цікаві досліди)

Ведучий 2. В епоху Середньовіччя і навіть пізніше алхімією захоплювалися майже всі: монахи, князі і навіть короновані особи; усім хотілося розбагатіти. Князі перетворювали свої палаци на алхімічні лабораторії, де оточували себе шахраями і пройдисвітами, які вважалися знавцями "таємного священного мистецтва".

Ведучий 3. За містифікацію та обман алхіміки закінчували життя в катівнях, на каторзі, чи на шибениці.

Інквізиція переслідувала любителів "відьомської кухні" і спалювали їх на вогнищах за "стосунки із сатаною."

(Входять вартові, виводять алхіміка та його учнів)

Ведучий 4. Кожний алхімічний трактат був оздоблений великою кількістю ілюстрацій, де кожна речовина та хімічна операція зображувалися у вигляді символічних і алегоричних малюнків.

Ведучий 1. Учені затратили багато років кропіткої праці розплутуючи й розшифровуючи хитромудрі писання алхіміків, проте переважна більшість їх творів нерозшифрована й досі. можна не сумніватись, що в них містяться певні відомості, які становлять цінність і в нашу космічну епоху.

Ведучий 2. Багато поколінь алхіміків намагалися здійснити ідею про перетворення одних хімічних елементів у інші. Але її вдалося втілити в життя лише фізикам ХХ століття за допомогою ядерних реакцій.

Ведучий 3. Розширення експериментальних робіт і практичного застосування хімії, нагромадження фактичного матеріалу призвело до краху алхімії і виникнення перших наукових пояснень хімічних явищ.

Ведучий 4. Одним з перших застосував науковий метод в хімії англійський учений Роберт Бойль (1627-1791), який великого значення надавав експерименту. Піддавши критиці принципи алхіміків, він уперше запровадив наукове поняття про хімічний елемент. З ім'ям Роберта Бойля пов'язаний також процес становлення хімії як науки.

Ведучий 1. Початком наукової хімії слід вважати XVIII ст., бо в цей час видатний російський учений М.В. Ломоносов (1711-1765) у Росії, а Лавуазьє у Франції поставили хімію на кількісну основу.

Ведучий 2. М.В. Ломоносов надавав величезного значення застосування кількісних методів досліджень в хімії. У 1748 році М.В. Ломоносов на 21 рік раніше від Лавуазьє сформулював й експериментально довів закон збереження маси речовини. Він також заклав основи атомно-молекулярного вчення.

Ведучий 3. Заходьте шановний Роберте Бойль.

Р.Бойль (У довгій кучерявій перуці, дивлячись у зал)

Хіміки до цього часу керувалися надто вузькими принципами, які не вимагали широкого кругозору. Їхнім завданням було приготувати ліки і добути метали.

Я дивлюсь на хімію не як лікар, не як алхімік, а як філософ. Якби люди досягнення хімії сприймали як особисті інтереси, а свої дослідження підтверджували дослідним шляхом, то вони зробили б багато для науки.

(Вклоняється, виходить)

Ведучий 4. Зустрілись якось англійський хімік Гемфрі Деві та його приятель, привітались і стали розпитувати один одного про життя-буття.

Сценка

Приятель. Що нового містер Деві?

Г.Деві.     Та оце взяв собі недавно учня. Дуже тямущий хлопець.

Приятель. Пробачте за цікавість сер, та чи любить цей хлопець мити лабораторний посуд?

Г.Деві.     О, так! Він миє його надзвичайно ретельно і завжди з великим задоволенням.

Приятель. У такому разі я Вас вітаю, містере, Деві! Ваш учень стане великою людиною.

Ведучий1.Приятель Деві не помилився – його слова стали пророчими. Юний Фарадей (а це про нього йшлося) став видатним фізиком і хіміком. Минуло багато років і одного разу Деві запитали: "Яке найбільше відкриття ви зробили, містере Деві?" Не вагаючись учений відповів : "Я відкрив Фарадея."

Г.Деві      Нехай з кожним роком я роблюся кращим, кориснішим, менш егоїстичним, але відданішим справі людства і науки. (Вклоняється і виходить).

Ведучий 2. А ось і Михайло Васильович

                 (З'являється М.В.Ломоносов у короткій перуці, проходить по сцені).

М.Ломоносов. Якби я захотів читати, не знаючи букв, то це була б марна справа. Так само якби я захотів судити про явища природи, не маючи ніякого уявлення про початок речей, це було б так само безглуздо.(Іде зі сцени).

(За столом сидить Д.І.Менделєєв. Грає скрипка)

Ведучий 3.Як формула, як графік трудовий

В безсмертній Менделєєва таблиці,

Скрізь постає круг тебе світ живий.

Ти в нього йди, як промінь лине в дні ці.

Ведучий 4. Це трапилося восени

На березі ріки Неви

Знавець хімічних елементів

Складав підручник для студентів…

Ведучий 1. Як краще розв'язать проблему

Й звести матеріал в систему

Щоб перетнути цей кордон,

Потрібно винайти закон.

Він об'єднав цілий світ

Й природи створить алфавіт.

Ведучий 2. 140 років тому першого березня 1869 р. молодий, тоді ще маловідомий російський учений Дмитро Іванович Менделєєв розіслав багатьом ученим — хімікам різних країн — невеликий друкований аркуш під заголовком: «Випробування системи елементів, яка ґрунтується на їх атомній масі та хімічній подібності».

Ведучий 3. Сучасники ще не підозрювали, що в науці сталася велика істо­рична подія: у хаосі різних відомостей про природу і властивості хімічних елементів та їх сполук встановилися ясність та порядок.

Ведучий 4. Питання про методи роботи Дмитра Івановича дуже цікаве та важливе. Багато серйозних наукових досліджень були присвячені історії відкриття Менделєєва. Якщо повірити самому вченому, то все було дуже просто: треба було тільки розташувати всі елементи в ряд за збільшенням їх атомних мас — і періодична повторю­ваність цих атомних мас та хімічних властивостей елементів відразу себе виявили. Для цього достатньо бути добрим хіміком, знати хімію. Чи так це було насправді?

Ведучий 1. Тепер ми знаємо 110 елементів — від Гідрогену до Унуннілія. У 1869 р. на своєму аркуші відомий хімік розмістив усього тільки 63 елементи, але вже тоді він залишив чотири порожні клітинки. З уже відомих елементів добре дослідженими були лише 48. Атомна маса останніх елементів була встановлена неточно або зовсім неправильно. Сума всіх знань про елементи не могла привести «гарного хіміка» до відкриття періодичності.

Ведучий 2. Розташувавши елементи в ряд за збільшенням атомних мас, жодний хімік у світі не міг би виявити загальної закономірності в їх властивостях.

Ведучий 3. У Менделєєва були попередники. Багато славетних учених, які заслужено стали відомими за свої спроби встановити зако­номірність у світі хімічних елементів, шукали істину. Вони чимало зробили для підготовки відкриття великого закону природи, багато важливих окремих закономірностей були ними правильно встановлені.

Ведучий 4. Але велика таємниця залишалася для них недосяжною. Усі вони знали хімію, але цього було недостатньо. Вони ю не підозрювали, що у всій складності відомостей, закладених наукою, є «порожні місця» та грубі помилки. Невідоме не можна було відкрити, спираючись тільки на відоме. Потрібна була здатність відчувати природний порядок в існуючому хаосі, могутня інтуїція та велика наукова сміливість.

Ведучий 1. Чимало законів природи відкрито людиною, їх важко порівнювати між собою, але можна порівнювати за головним — можливістю передбачати нове, невідоме. Закон Менделєєва в цьому не має собі рівних.

Ведучий2. Для того щоб розташувати хімічні елементи відпо­відно до періодичного закону і побудувати свою першу таблицю, Менделєєв залишив у ній порожні клітинки та визначив значення атомних мас для багатьох елементів.

Ведучий 3. Менделєєв працював майже 40 років, перш ніж сформулювати періодичний закон, грунтуючись на своїй впевненості в його існуванні, на тому, що це справжній закон природи .

Ведучий 4.Учений сам передбачив існування дванадцяти нових, не відомих науці елементів, про які ніхто у світі до нього і підозрювати не міг. Він не тільки детально описав властивості деяких елементів і властивості їх сполук, а й навіть передбачив ті способи, за допомогою яких вони будуть виявлені.

(Говорить Менделеєв Д.І)

Періодичний закон звучить так:

"Властивості елементів, а тому і властивості утворених ними простих і складних тіл перебувають у періодичній залежності від величин атомних мас елементів"

"Періодичному законові майбутнє не загрожує руйнуванням, а тільки надбудова і розвиток передбачається."

(Учениця розповідає вірш)

Дивлюсь в таблицю – о це диво – період, групи і ряди.

Вночі і вдень там Цинк учений все ходить біля кислоти.

Іде направо – ось і Галій, наліво – Купрум тут стоїть.

Там дивина, Силіцій ходить, а зверху Оксиген сидить.

На невідомих ще оксидах сліди підступних речовин,

І Менделєєвій в хлоридах сидить, задумавшись, один.

І Оксиген там ненароком вбиває Цезія-царя,

За гратами Аргон страждає, сумний Неон цього не зна

Там лантаноїди то впою гуляють всі самі собою.

Над Аурумом Натрій марить,

А Нітроген усім цим править,

Я там була, воду пила, таблицю бачила струнку

І хіміків великих вчених, науку хімію ясну.

Марш елементів

 (Звучить музика елементи крокують, кожний одягнений у відповідний костюм, тримає знак)

1 учасник. Ми – елементи, нас 110.

В гордім марші ми крокуєм,

Побажання всім даруєм.

2 учасник. Ми – елементи, нас 110

В роботі, вдома, в школі, в полі,

В повітрі, в крапельках і в морі –

Потрібні всім ми у житті.

кудись поділись – ви в біді.

3 учасник. Наші властивості ви вчили

І нас на групи поділили

Кожному ви ім'я вручили

І нас в таблицю помістили

4 учасник. Ми ділу маєм всі служити

Властивість в кожного своя

Ви прагнете всіх нас учити

І знати кожного ім'я.

(Учні говорять вірші про елементи)

Оксиген, кисень.

Я живу і не тужу,

З ким зустрінуся – дружу.

Ми удвох з моїм сусідом

Називаємось оксидом.

Друзями моїми стали

І метали й неметали

Феєрверк влаштую вмить,

Бо в мені усе горить

Я внизу у тропосфері,

Залечу в іоносферу.

Мною дихать – всяк мастак.

Називають мене як?

        Флуор, фтор

Блідо-жовтий газ їдкий,

Іноді такий бридкий:

То зруйную нігті, шкіру,

То зроблю в озоні діру.

Електрони брати звик,

Бо найкращий окисник.

Воду стріну – ой біда!

У мені горить вода!

А в сполуках славу маю,

Я тефлон вам випускаю.

Ось емаль, поглянуть любо,

Всім роблю міцними зуби,

Можу все, бо чарівник.

Хто я: маг чи руйнівник?

Гідроген, водень.

Я найлегший за усіх,

Ти без мене – ані кроку

А як з киснем я зійдусь,

То отримаєш вологу.          

Гідроген, водень

В зорях, Всесвіті без меж

Найчастіш мене знайдеш.

Я в сполуках органічних

І у газах вулканічних,

Утворив найлегший газ,

Що горючий водночас.

У небесную блакить

Зонд зі мною полетить.

Як зустрінусь з киснем, враз

Вибух – це гримучий газ.

Потекло щось? Не біда.

Це з’явилася вода.

Я й відновник добрий теж.

Може, ти мене назвеш?

           Алюміній

Він легкий у каструлях наших,

Де ми варим суп чи кашу,

В літаках сріблясто-білих,

Потужних, але легкокрилих

Він сріблястий, наче сніг чи іній,

І зветься гарно… (алюміній).

            *    *    *

Я сріблястий, я крилатий,

Високо люблю літати.

А корозії не знаю,

Плівкою себе вкриваю.

На опорах через ліс

То дротами я повис.

Можу двері змайструвати,

Посудом на кухні стати.

А народжуюсь із глини.

Чи мене назвеш ти нині?

Калій

Я – метал. Але який?

І сріблястий і м’який.

Легко ріжуся ножем,

Нібито на торті крем.

Зберігаюся під гасом.

Як його не знайду часом,

Білим порошком вкриваюсь,

Помаленьку розсипаюсь.

Моїх йонів частку має

Сіль, що миттю вибухає

Щоб вродили на городі

Бульби і коренеплоди,

Добрива мої візьміть,

Зважте норму, в грунт внесіть.

Купрум, мідь

Я червона, гарна, вправна,

Люди знають мене здавна.

Електричний струм умить

По моїх дротах біжить.

Від вологи я старію,

Бо від неї зеленію.

Увійди в підземний світ,

Відшукаєш малахіт.

Красень – зір не відведеш,

Мої йони в ній знайдеш.

Натрій.

Я з металами стою,

Хоч м’який , мов масло

Жовтим полум’ям горю,

Й довго не погасну.

Я поширений доволі:

В соді, склі, кухонній солі.

          Натрій

Я метал м’який та знайте:

До води не підпускайте,

Бо у неї опущусь,

До поверхні піднімусь,

Пробіжуся і зникаю,

Газ доверху випускаю,

А ще чую звідусіль:

" Поклади у страву сіль!"

Сіль кухонну, бо із нею

Здавна ми були ріднею.

Карбон.

Я в усіх живих клітинах,

Я – вугілля, олівець,

Маю ще один талант:

Я блищу, бо діамант.

            *    *    *

З ким зустрінемося нині?

Алотропні видозміни.

Перший – я твердий і чорний,

Ще й відновник я моторний,

В домну стрибну, а відтак

Маєте чавун і шлак.

Другий – креслю і пишу,

На папері слід лишу.

Із тролейбусом дружу,

По дротах його воджу.

Третій – я бурю породи,

Прикрашаю нагороди.

У сережках блисну чисто,

У браслетах і підвісках.

Чи ви зможете одразу

Цим трійнятам дати назву?

(кокс, графіт, алмаз.)

Кальцій

Срібно-білий активний метал,

І повітря боїться він дуже.

Є у грунті, у наших кістках

І у водах підземних потужних,

Є він в наших зубах білосніжних

А тому він метал дивовижний.

            *    *    *

Я метал легкий, сріблястий,

Можу вам в пригоді стати.

Що про мене знають люди?

Мої йони стрінеш всюди:

У печерах і у горах,

І в скелетах і у морі,

Їх зустрінеш у бетоні,

Чи у мармуровій колоні,

Чи у гіпсі, чи в гідриді,

чи в цементі, чи в карбіді,

Вас до дошки викликають, –

Й вам на руки осідаю.

            Бром

Я відома рідина,

Темно-бура і страшна,

Бо занадто вже отруйна,

Але я буваю й чуйна.

Мої солі стрес лікують,

Фотографії друкують.

Освітіть – сіль зможе мить

На папері зупинить.

           Йод

Темно-сірий, кристалічний,

А на вигляд металічний,

Як у спирті розчинюсь

Бурим зразу я роблюсь.

І тоді безперестанку

Зможу обробляти ранки.

Як торкнусь до картоплини,

Та відразу стане синя.

На вогні як підігріюсь,

Зразу хмаркою розвіюсь

Фіолетовим димком –

Й знову осяду порошком.

Хлор

Я отруйний газ зелений.

Дивні звички є у мене:

Всім задуху дарувати

І мікроби убивати.

Різнокольоровий килим

Після мене стане білим.

Родичів відомих маю:

Сіль, що миттю вибухає,

П'ять кислот, вапно…

Доволі. Я живу в кухонній солі.

Чую відповідей хор,

Що моє імення: Хлор.

Нітроген

Я капітан, я – Нітроген.

У формулі читайте "ЕН",

Мене азотом називають,

Що з повітрям вдихають.

Я в комахах, і в рослинах,

У їхніх генах, у клітинах.

Так пробрався навіть в ген, –

Всюдисущий Нітроген.

Нітроген, азот

Нежиттєвим я вважався

Та довести постарався,

Що без атомів моїх

Не було б ніде живих

Організмів. Я в повітрі,

І в кислотах, і в селітрі,

І в білках, і у мікробах,

І в ґрунтових навіть пробах.

Заховався в аміак.

Називають мене як?

(Нітроген, азот)

Фосфор

Я великий світлоносець

Можу засвітитись

Якщо вкинеш в кисень

Можу загорітись.

            *    *    *

Я рослинам необхідний

І для грунту завжди рідний.

Кольоровий у природі,

Білий в чорний переходить.

Ти червоний фосфор стрів

На коробках сірників.

Я в твоєму мозку є.

Фосфор – це ім'я моє.

            *    *    *

Я хамелеон хімічний,

Кольори міняти звичний,

Як буваю я червоний,

В сірниках усім відомий

Як у кисні я згоряю,

Хмару диму випускаю,

Порох з мене роблять димний,

Білий я поводжусь дивно:

На отруту обертаюсь,

Сам собою загоряюсь.

Ви вже скажете, мабуть,

Як хамелеона звуть?

Сульфур, сірка

Із вулканів я з'явилась,

У воді не розчинилась.

Пахну, жовта, всім відома.

Мазі я для вас роблю,

Як мене запалиш враз

Із запахом добудеш газ.

Очищаю нафту, масло

Гербіцид в полях прекрасний,

Хвору шкіру очищаю,

Я усюди скрізь буваю.

Аурум. Золото.

Я метал м'який, пластичний

І на вигляд симпатичний,

мною можна вишивати,

В церквах бані покривати,

Можна в банках зберігати

Чи прикраси виробляти.

Аргентум. Срібло.

Хтось до класу завітав

Хто ж це? Ще один метал,

Не простий, а благородний

І буваю самородний.

На святкових я столах

І в церковних я хрестах,

Якщо добре шліфувати.

Дзеркалами можу стати.

Мої йони дуже спритні,

Бо вони бактерицидні,

Як хлориди зустрічають,

Білий осад випадає.

Маю тезку я – країну.

Хто я? Відгадайте нині?

Меркурій, ртуть.

Я срібляста, я рухлива,

Та по правді, нещаслива.

З киснем стрінусь – червонію,

Дуже я ніяковію.

Незлюбили мене люди,

Зло в мені вбачають всюди.

Розіллюсь – зберуть ущент,

Бо мої пари – то смерть.

Їм не стану докоряти,

Спробую допомагати

Й добру маю я натуру,

Міряю температуру.

 

Ферум, залізо.

Я поширене в природі,

Кожному стаю в пригоді.

Де мене зустріти можна,

З вас, напевне, знає кожен.

Магнетит і гематит,

Лимоніт і сидерит –

Руди ці – матусі рідні,

А татусь – метеорит.

Я умію воювати,

Але вмію й будувати

Рейки, кораблі, машини,

теплоходи і турбіни.

Кров чому у нас червона?

Бо в крові є мої йони.

Вголос маєте для загалу

Назву чорного металу.

Гелій, Неон, Аргон,

Криптон, Ксенон.

Ми брати усім відомі,

Любимо сидіти вдома.

Вмієм жити – не тужити

Та не любимо дружити.

            *    *    *

Отакі вдались уперті,

Недаремно ми інертні,

А проте один наш брат

Фторові буває рад.

           *    *    *

Підігрієш їх – одразу

Маєш надстійку пластину.

А найлегший брат літає,

з аквалангом вглиб пірнає.

           *    *    *

Уночі, й таке буває,

Ми світитись починаєм

Це реклама! Красота!

Прикрашаємо міста.

           *    *    *

В лампочках працюєм чітко,

Бережем з вольфраму нитку.

Мабуть, здогадався ти,

Хто такі оці брати.

Силіцій

Темно-сірий неметал,

Я у космосі літав.

Живлять станції космічні

Батареї електричні,

Зроблені з моїх кристалів.

Я добавка і до сталі.

Біля річки в холодку

Знайдете мене в піску.

Можу в камені сховатись,

Можу дім всім збудувати

Цегла, скло, бетон, цемент –

Вам палац? Один момент!

Мабуть, ви вже пригадали

Назву цього неметалу