Інтерактивні методи, які я використовує під час навчально-виховного процесу

МЕТОДИ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ, ЯКІ Я ВИКОРИСТОВУЮ ПІД ЧАС НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА УРОКАХ ХІМІЇ ТА В ПОЗАКЛАСНІЙ РОБОТІ

 

1. Робота в парах, змінних і постійних.

1.1. «Обмін завданнями», «Передавання тем», «Обговорення проблем».

Організація роботи базується на тому, що один із партнерів є носієм інформації, знає шляхи вирішення завдань, зміст тем, може провести дослід, проаналізувати ситуацію, документ, уміє працювати з текстом. Він і передає цю інформацію іншому: розповідає, пояснює, відповідає на запитання, демонструє тощо. Партнер слухає, записує, дає запитання, обговорює почуте, висловлює сумнів тощо. У результаті такого навчання обидва партнери повинні бути готові відповідати на запитання вчителя, коментувати, аргументувати свою точку зору. Цей метод «працює» під час закріплення нового навчального матеріалу й передбачає створення пар з учнів, що різняться за рівнем знань. Ролі в парах обов’язково повинні змінюватися ( розподіл залежить від учителя), а учні повинні мати чітку інструкцію для виконання завдання.

 

1.2. «Діалог Равіна»

Робота за методикою Равіна передбачає читання або вивчення тексту абзацами. Під абзацом слід розуміти частину тексту до 12 рядків, яка має закінчену думку і зміст якої можна передати одним реченням ( до 10 слів). Для вивчення абзацу необхідно спочатку з’ясувати його суть. Для виокремлення  головної думки кожного абзацу рекомендоване наступне:

• Знайдіть у тексті нові слова й словосполучення.
• Поясніть їх значення своїми словами чи прочитайте за текстом. За необхідності користуйтеся додатковою літературою, словниками.
• Складіть речення з новими словами, переконайтеся, чи правильно їх зрозуміли.
• Знайдіть ключове ( головне) слово чи словосполучення абзацу.
• Усно поясніть, чому ви вважаєте його ключовими.
• Складіть речення із ключовим словом, щоб передати ідею абзацу. Придумайте друге речення. Виберіть краще.
• Краще речення запишіть у зошит.
• Ключового слова в абзаці може не бути. Назвіть основні об’єкти ( предмети, явища, персонажі, події), про які йде мова в цьому абзаці.
• Установіть звязки, залежність між цими об’єктами.
• Складіть речення, яке виражає суть абзацу. Придумайте інше. Виберіть краще.
• Підготуйте відповіді на запитання, запропоновані вчителем, учнями чи подані в підручнику.
• Складіть запитання для товариша.
• Придумайте опору (схему) для пояснення змісту абзацу іншому учневі.
• З’ясуйте перспективу розвитку ідеї, проблеми, ознаки, сферу застосування нових понять.
• Пов’яжіть засвоєну інформацію з раніше вивченим чи прочитаним матеріалом.

Ця методика розцінюється педагогами – науковцями як місток для формування більш складних умінь: читання пункту, сторінки, розділу.

 

1.3. «Навчальна пара».

Ця методика є дієвою як в постійних, так і в змінних групах. Пропонуємо вашій увазі один із ефективних прийомів такої методики.

Усі учні вивчають навчальний матеріал за алгоритмом, який подано на картці. У правому ряду сидять «учні», у лівому – «учителі». Коли «учні» виконають завдання, їм пропонують залишатися на своїх місцях, а «вчителям» - із лівого ряду пересісти на одне місце вперед ( учень із першої парти переходить на останню). Створюються нові пари, у яких кожний партнер виконує нові функції: «учитель» стає «учнем», а «учень» - «учителем». Завдання «вчителя» - ставити запитання до щойно опрацьованого матеріалу, тлумачити незрозумілі поняття, виділяти основну ідею. Таке пересаджування учнів називається «змійкою» або «ескалатором». Цей вид роботи на уроці може тривати 20 хвилин.

 

2. Методи колективного обговорення проблеми.

2.1. Мозковий штурм.

Це ефективний метод колективного обговорення, пошуку рішення, що здійснюється через вільне вираження поглядів усіх учасників. Цей метод дає змогу групі людей використовувати свої інтелектуальні можливості для швидкого та ефективного вирішення завдання.

Принцип мозкового штурму простий. Треба зібрати групу людей, сформулювати перед ними завдання й запропонувати учасникам обговорення висловити думку стосовно його вирішення. Як свідчить практика, через мозковий штурм за короткий час можна отримати багато нових ідей. Проте їх кількість не є самоціллю, а виступає лише основою для вироблення оптимального рішення. У мозковому штурмі без будь – я кого тиску повинні взяти участь усі присутні. Успішним його можна вважати тоді, коли висловлені під час першого етапу ідеї стають базою для потенційного розв’язання проблеми.

Алгоритм проведення мозкового штурму такий:

• Ведучий вибирає проблему та запрошує учасників до обговорення.
• Він знайомить їх із правилами проведення такої форми роботи, ставить перед ними завдання; усі ідеї, які учасники вважають за потрібне висловити, будуть прийняті й записані.
• Ведучий призначає секретаря, котрий записує всі запропоновані ідеї, а під час обговорення установлює порядок виступів, стежить за тим, аби всі учасники мали рівні можливості висловити свою думку ( перший етап триває доти, доки виникають нові ідеї).
• Після короткої перерви розпочинається другий етап, під час якого учасники групують та розвивають висловлені ідеї. Закінчивши процес  класифікації ідей ( список ідей доцільно роздрукувати та роздати учасникам), учасники аналізують їх, вибираючи лише ті, котрі дають можливість  відповісти на поставлені запитання.
• Підведення підсумку.

 

2.2. Метод «Коло ідей»

Цей метод покликаний дати можливість учням ( представникам від груп) висловити свою точку зору, позицію, ідею, подискутувати. Рекомендується його використовувати, коли всі групи мають виконувати  однакові завдання.

Під час заняття необхідно  вислухати кожного учня ( або доповідача групи) з однією підготовленою позицією ( ідеєю, пропозицією). Учасники сидять у колі. Усі відповіді слід «збирати» в колі по черзі до тих пір, поки вони не вичерпаються. Такий метод дозволяє кожній групі або окремій особі обмінятися результатами своєї роботи.

 

3. Навчальна співпраця  в групах.

3.1. Навчальна співпраця  в групах як форма роботи.

Це така форма роботи ( її іноді перекладають як «кооперативне навчання» - ccoperative learning), яка ґрунтується на спільній роботі учнів і сприяє гуманізації взаємин між учителями й учнями.

Навчальна співпраця буде результативнішою, коли вчитель підготує учнів до роботи  в групі. Для цього необхідно:

а) Пояснити учням роль та значення колективної співпраці. При цьому важливим є створення такого середовища, де:

• учні усвідомлять творчу взаємозалежність членів колективу;
• будуть інтенсивно спілкуватися між собою;
• зрозуміють особисту участь і відповідальність за успіх спільної роботи;
• прагнутимуть навчатися працювати з напарником ( чи кількома) у складі невеликої групи;
• обговорюватимуть усією групою хід роботи з метою підвищення її ефективності.

б) Визначити мету заняття.

в ) Провести підготовку до заняття:

• сформувати навчальні групи;
• розподілити ролі між учнями всередині групи;
• підготувати класне приміщення;
• підготувати навчальні матеріали.

г) Допомогти учням почати роботу в групі; стежити за тим, щоб заняття протікало ефективно, утручатися  вхід заняття за необхідності.

д) Роздати  завдання, пояснити учням, який очікується результат.

е) Оцінити роботу учнів, організувати обговорення членами групи ефективності їхньої взаємодії.

 

3.2. Вимоги до організації групової роботи учнів:

Визначення кількості учнів у групі залежить від склад соті навчального завдання. Досвід роботи із групами показує, зо оптимальною для роботи є група в 4 – 5 учасників. Більша кількість членів у групі означає більше можливостей для колективної роботи, але вимагає від учасників наявності навичок і вмінь групової роботи.

Під час створення груп необхідно враховувати:

• індивідуальні особливості учнів ( здібності, комунікабельність, активність тощо);
• педагогічні вимоги щодо залучення максимальної кількості учнів у процес навчання, адже створення груп учнів із різними здібностями дає більшу активність під час обговорення поставленого завдання, більш широке пояснення проблеми, оскільки учні з низьким рівнем знань зазвичай краще працюють  у групах, де більшість учасників із зацікавленням підходить до поставленого завдання;
• необхідність такої співпраці учнів у групі, за якої кожен учень повинен набути досвіду спільної роботи з усіма учнями свого класу;
• доцільність використання різних прийомів утворення малих груп, зокрема: словесного розподілу за назвами квітів, нот, овочів, фруктів, героїв казок тощо; за кольоровими листочками; за емблемами; за позиціями, які висловлюватимуть самі учні, набувши досвіду співпраці  в групах тощо.

Підготовка класної кімнати. Якість підготовки приміщення, у якому проходять заняття, впливає на ефективність роботи учнів. пам’ятаймо, що розширення, зміна простору в діяльності груп лише додає позитивного імпульсу до роботи, покращує емоційне сприйняття навчального змісту, не дає можливості втомлюватися від інтенсивності роботи. Члени групи повинні мати можливість  обмінюватися думками, передавати один одному матеріали з досліджуваної теми, вести обговорення, не заважаючи роботі інших груп, а вчителеві повинно бути зручно підійти до кожної із груп, які працюють.

Дискусія за змістом унесених пропозицій. Під час проведення дискусії слід переконатися, що всі розуміють зміст окремих формувань, які тлумачить не автор, а інший учасник групи. Важливо уникати суб’єктивного погляду на ідею.

Попереднє голосування щодо запропонованих ідей. Учням ( кожному самостійно) пропонують вибрати п’ять найбільш цінних пропозицій і записати їх номери на листочках. Необхідно із самого початку  попередити учасників, що це не голосування, а спосіб побачити, якій пропозиції група надає перевагу. Пропозиції, які отримали найменшу кількість голосів, не відкидаються, а беруться під контроль: можливо вони невдало сформульовані й потребують додаткового оприлюднення.

Дискусія за попередніми результатами голосування, або критична оцінка пропозицій. Важливою є аргументація сильних  і слабких позицій сторін, переваги ідей однієї із груп.

Остаточне голосування. Важливо, щоб учасники розуміли, яким чином будуть використані результати роботи.

У цілому цей метод дозволяє спільно окреслити проблему і прийняти загальне рішення. При цьому окремі учасники в значно меншій мірі залежать від впливу своїх партнерів.

 

3.3. Метод «Снігова куля» («Два – чотири – вісім»).

Цей метод використовується, коли необхідно, щоб учасники обговорили якесь питання спершу в пара, потім у квартетах, пізніше в октетах тощо. Важливим для навчання є як викладання, так і розуміння поглядів, аргументів, характеристики речей, ознайомлення з різними підходами. Переваги методу втому, що він навчає вести переговори й робити вибір. Проте слід пам’ятати, що його використання ( багаторазове повторення) буде ефективним, коли проблема того варта.

Організація роботи передбачає таку послідовність дій:

• постановка перед учнями питання для обговорення, дискусії тощо;
• об’єднання учнів у пари й визначення часу для обговорення завдання і прийняття узгодженого рішення;
• попередження, щоб пари обов’язково досягли згоди ( консенсусу) щодо відповіді або рішення;
• об’єднання пар у четвірки й обговорення  попередньо досягнутих рішень щодо поставленої проблеми ( прийняття спільного рішення є обов’язковими);
• об’єднання четвірок у більші групи й надання часу на обговорення питання, узгодження позицій і в вироблення спільного рішення.

 

3.4. Метод «Карусель».

Ефективний для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами ( групами).

Цей метод передбачає:

а) підбір аргументів кожним учасникам на задану тему;

б) вислуховування одним учнем достатньо великої кількості однокласників;

в) пошук нових аргументів, прикладів для підсилення власної позиції, результатів роботи групи

організація роботи передбачає розстановку стільців для учнів у два кола. Учні у внутрішньому колі сидять спиною до центру, а в зовнішньому – обличчям до центру. Таким чином, кожен сидить навпроти іншого, висловлює й вислуховує ідеї ( аргументи, приклади). Внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє – рухливе: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець управо й опиняються перед новим партнером, з яким повторюють ту саму процедуру. Мета – пройти все коло, виконуючи поставлене завдання.

Під час організації роботи  в групах, необхідно «пускати по колу» результати роботи кожної групи (заповнений аркуш, створену таблицю, намальований сюжет тощо) для поповнення їх новими ідеями, поглиблення новим змістом тощо.

 

3.5. Метод «Броунівський рух».

Цей метод дозволяє кожному учневі виступити в «ролі вчителя», передаючи свої знання однокласникам. Використання «броунівського руху» дає можливість багаторазового повторення одним учнем «своєї частини навчального матеріалу»,  ознайомлення з іншими й систематизації загальної картини теми.

Організація роботи має такі особливості:

а) Кожний учень повинен отримати свій «навчальний блок» із теми ( абзац тексту на окремому листочку, окреме запитання чи завдання).

б) Протягом декількох хвилин учні читають інформацію. Важливо переконатися, чи розуміють вони прочитане.

в) Слід запропонувати їм ходити по класу і знайомити зі своєю інформацією інших однокласників.

г) Учень може одночасно спілкуватися тільки з однією особою. Завдання полягає в тому, щоб поділитися своїми знаннями й самому отримати інформацію від іншого учня. Упродовж відведеного часу треба забезпечити спілкування кожного учня з максимальною кількістю інших учнів для отримання якомога повнішої інформації з теми.

д) Після того, як учні завершать цю вправу, потрібно запропонувати їм відтворити отриману інформацію. Учитель аналізує та узагальнює  отримані ними знання. Відповіді можуть записуватись на дошці.

 

3.6. Метод «Джиг – со».

Метод дозволяє учням впродовж короткого  проміжку часу опрацювати великий обсяг навчального матеріалу.

Для організації роботи необхідно:

1. Підготувати навчальний матеріал для вивчення та розподілити його на окремі частини.

2. Учнів потрібно об’єднати у 3 – 5 груп, які називаються «домашніми»

3. Кожен учень повинен отримати свою порцію інформації для засвоєння, кожна група – свою. Завдання «домашніх» груп – опрацювати надану інформацію та опанувати її на рівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими.

4. Створити «експертні» групи, використовуючи кольорові позначки ( цифри), що їх  учитель попередньо роздав учням. У новостворених «експертних» групах має бути представник із кожної «домашньої» групи. Кожен у цій групі буде «вчителем» і «учнем».

5. Кожна «експертна» група повинна вислухати всіх представників «домашніх» груп і проаналізувати матеріал у цілому, провести його експертну оцінку за визначений час.

6. Після завершення роботи слід запропонувати учням повернутися «додому». Кожен учень має поділитися інформацією, отриманою в експертній групі, зі членами своєї «домашньої» групи.

 

3.7. Метод демаршів.

Демари - особлива форма навчального заняття ( урок або кілька уроків), яка базується на практичних діях, пов’язаних певним пізнавальним завданням, і призначена для творчого самостійного виконання учнями. Робота за цим методом передбачає співробітництво, проблемне навчання, субєк – суб’єктивні взаємини, упровадження дискусії. Основним завданням методу є перетворення навчання в постійний пошук. Змістом навчання є певні способи діяльності, які використовуються учнями під час розвязання в групі та в класі. Тому визначений програмою матеріал подається як серія проблем.

Оптимальною є групова робота учнів, оскільки вона поєднує в собі індивідуальний пошук і обмін ідеями. Контроль із боку вчителя має непрямий характер. Усіляко заохочується само- і взаємоконтроль та самооцінка. Використовуючи метод демаршу, учитель підбирає факти, що містять суперечності ( про історичні та літературні події,  образи літературних героїв, творчість письменників та діяльність історичних діячів). Після аналізу документів учні самі формулюють проблему й за допомогою мозкового штурму визначають шляхи її вирішення. Залежно від кількості пропонованих варіантів формуються дослідницькі групи ( вони досліджують причини, хід, наслідки події, течії, тенденції тощо) та підводяться підсумки шляхом дискусії.

 

3.8. Метод «Займи позицію»

Рекомендується використовувати для виявлення двох ( трьох) точок зору, які необхідно аргументувати.

Пропонуючи свою позицію, учні на практиці використовують уміння захищати її, учаться вислуховувати інших; прогнозують, які наслідки будуть мати індивідуальні позиції.

Для організації роботи за методом «Займи позицію» слід:

• запропонувати учням дискусійне питання й попросити їх визначити власну позицію щодо цього питання;
• у протилежних кінцях кімнати розмістити написи: «так», «ні», «не знаю» ( варіанти: «згідна (ий)», «не згідна (ий)», «і так, і ні»);
• прийняття рішення учнями повинно бути відображене переходом до того місця, де є таблички ( своєрідне «голосування ногами»);
• Запропонувати учням із кожної групи висловити аргументи на захист своєї позиції, дати можливість групам, що утворилися, підібрати нові аргументи;
• Після викладу різних точок зору запитати, чи не змінив хто – небудь з учасників своєї думки і чи не хоче хто перейти до іншого напису;
• Попросити тих, хто перейшов, пояснити причини свого переходу ( указати, які аргументи були найвагомішими).

 

3.9. Метод вільних дебатів.

Вільні дебати у великих аудиторіях ( декілька десятків учасників) дають змогу продемонструвати знання, поділитися досвідом, ідеями. Використання цієї форми дискусії має на меті навчити учнів висловлювати свої погляди спокійно, у товариській атмосфері. Учасники дискусії повинні вміти подати аргументи «за» чи «проти» ідеї, що її обговорюють; переконати опонентів у правильності своєї позиції за допомогою чіткої аргументації. Неприйнятими при цьому є будь – які агресивні випадки в бік співрозмовників. Час виступу кожного учасника під час дебатів обмежений та однаковий для всіх.

Практика проведення дебатів показує, що для   ефективного обговорення проблеми необхідно створити групу в складі двадцяти осіб  і дати час до 45 хвилин. Обговорення повинен проводити ґрунтовно підготовлений, досвідчений керівник, який має авторитет серед учасників.

Методика проведення дебатів має такі особливості:

• Під час підготовки дискусії її керівник має спланувати загальний хід бесіди й повідомити учасникам тему запланованої дискусії;
• Відкриваючи дебати, учитель нагадує тему та представляє план проведення обговорення;
• Він стежить за регламентом та обмежує виступи учасників ( 3 – 5 хвилин), прагне залучити до дискусії якомога більшу кількість учасників, надаючи їм слово;
• Упродовж дискусії керівник виносить на обговорення наступні пункти та підводять підсумки кожного пункту.

Після закінчення обговорення керівник підбиває загальний підсумок обговорення або надає таку можливість одному з учасників, аналізуючи подібність та відмінність позицій із кожного питання. Підсумовуючи, доцільно використати таблицю, складену під час дискусії, накресливши її на великому аркуші паперу чи збільшивши її за допомогою проектора.

 

3.10. Моделювання, ігри й вистави.

Моделювання – це вид гри, що залучає учнів до абстрактної чи вигаданої ситуації, що є спрощеним, але живим прикладом реальної події. На відміну від гри чи справжньої вистави цікавою рисою моделювання є високий рівень непередбачуваності.

Моделювання більш вільне в тому розумінні, що ніхто насправді не знає, якими будуть результати. Вони значною мірою залежать від того, як будуть зіграні ролі. У тексті представленого спектаклю є слова автора, учасники лише відтворюють їх і не мають великого простору для фантазії. На противагу виставі моделювання пропонує лише ескіз, короткий опис ролі, опираючись на який, учасник повинен створити своє відчуття світу, розвинути свою точку зору.

 

 

«ЗНАЙДИ ПОМИЛКУ!»

 І Варіант

 Учитель дає учням певний матеріал і просить зайти у викладі помилки (можна навіть вказати їх кількість ). Звичайно, серед таких помилок є 2-3 явні, ще 2-3 типові, інші помилки малопомітні. І тільки одну помилку може виявити навіть не кожен спеціаліст. Знайдення такої помилки може означати справді глибоке знання предмета. Якщо матеріал новий, учні можуть відчути себе експериментаторами, дослідниками, експертами.

 ІІ Варіант

 Цей самий прийом можна використати за командної участі учнів. Кожна команда готує вдома (або на уроці) розповідь із помилками з певної теми або розділу і пропонує його іншій команді. Можна для економії часу обмінятися заготовленими для економії часу текстами з помилками. Тут можливе подвійне змагання: хто краще приховає і хто більше знайде.

 

 «РЕКЛАМНА ПАУЗА»

 Для узагальнення і систематизації знань за кожною темою можна дати учням завдання виготовити рекламний щит, буклет, афішу, листівку тощо.

 Міра засвоєння матеріалу добре виявиться у роботі.

 

 «ВІРЮ – НЕ ВІРЮ»

 Такий прийом можна використати на будь якому уроці. Вчитель складає опитувальник і зачитує його в класі. Кожне запитання починається словами: «Чи вірите ви, що …?». Учні мають або погодитись з твердженням або ні.

 Приклад.

 • Чи вірите ви, що схему комп’ютера запропонували ще у ХІХ ст.?

 • Чи вірите ви, що мов програмування нараховується близько ста?

 

 «ТЕМАТИЧНІ ТРМІНИ»

 Учням пропонують записати на аркушах паперу терміни, використані в даній темі. Це можуть бути назви явищ, прізвища вчених, назви розмірів, одиниці їх виміру тощо. Через певний час викладач припиняє записування слів і пропонує одному із учнів зачитати записані слова. Інші викреслюють назви, що повторюються. Учень, у якого виявиться найбільше термінів, буде переможцем.

 «ЛОТО»

 Для організації цієї гри на аркуші паперу слід записати великими літерами поняття з теми або розділу (шлях до файлу, послідовність запуску програми або пошуку певної дії). Потім аркуш розрізати так, щоб на кожній частині паперу залишилися літери, цифри, математичні знаки, тощо. Частина аркуша у двох примірниках перемішують на столі.

 Потім учитель викликає до столу двох учнів і пропонує скласти формули. Перемагає найкращий знавець формул. На виконання цієї роботи відводиться певний час. Гра індивідуальна, її доцільно проводити для розминки, наприклад, перед перевіркою якості знання учнів.

 Що? Де? Коли?

 Немає потреби описувати хід цієї гри, скажемо тільки, що ця форма доцільна передусім на уроках узагальнення, але її можна використовувати й під час вивчення нового матеріалу.

 

  «ЗНАЙДИ ПАРУ»

 Клас поділено на дві групи. Перша група отримує картинки із запитаннями, а друга – картки з відповідями. Кожен має знайти свою половину. Відповідно може бути практичне завдання, тоді парам необхідно його виконати.

 

 « КЛУБ ДОПИТЛИВИХ, КРИТИКІВ, КМІТЛИВИХ»

 Учні класу об’єднуються в три команди «допитливі», «кмітливі», «критики». «Допитливі» ставлять запитання чи завдання за темою занять або за пройденим матеріалом.

 «Кмітливі» відповідають на поставлені запитання або вирішують завдання. «Критики» стежать за регламентом, критикують дії та рішення двох перших груп, пропонують розподіл п'яти наявних балів між трьома командами.

 Максимальна оцінка: два бали – за запитання, три бали – за відповідь. «Критики» отримають бали, які вони аргументовано віднімуть у двох інших команд. Учитель має право «вето» на несправедливе рішення критиків і право присудити додатковий бал за особливо цікаве запитання (завдання) або відповідь (розв'язання).

 Після кожного туру команди міняються місцями: «допитливі», стають «кмітливими», «кмітливі» - «критика-ми», «критики»-«допитливими».

 Учитель підводить підсумки, проставляє бали проти кожного прізвища, аналізує дії учасників вказує на допущені помилки, заслуховує міркування учнів.

  ГРА «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПОЕДИНОК»

 Для гри потрібно підготувати велике ігрове поле та малі ігрові поля для команд. Велике ігрове поле багаторазо-вого використання – це квадрат 10х10, естетично зображе-ний на ватмані. Кожна горизонтальна лінія позначена чис-лами від 1 до 10, вертикальна – буквами з гори вниз. Усі сто клітинок поля закриті кольоровими квадратами, прикріпленими до основи ватману скріпками, що тримають-ся на непомітних прорізах над кожним квадратом.

 Суть гри полягає у тому, що гравці кожної команди по черзі називають координати ходу. В ході гри помічник ведучого відкриває названі координати, під якими знаходиться те чи інше позначення, котре може символізувати певну тему, на яку буде поставлено запитання, втрату ходу, вихід із гри члена команди, додаткове запитання. Запитання для гри складають з урахуванням пізнавальних інтересів та здібностей учнів. За правильну відповідь нараховують 1 бал. Гру припиняють, коли всі клітинки із запитаннями буде відкрито.

КОЛО ІДЕЙ

 

 Метою технології є залучення всіх до обговорення проблеми. Порядок проведення: вчитель ставить дискусійне питання та пропонує обговорити його в малих групах; після того як вичерпався час на обговорення, кожна група представляє лише один аспект проблеми, яку ви обговорювали; групи висловлюються по черзі, поки не буде вичерпано всі відповіді; під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей; коли всі ідеї з вирішення проблеми висловлені, можна звернутись до розгляду проблеми в цілому і підбити підсумки роботи.

 

АКВАРІУМ

 

Такий вид діяльності на уроці допоможе вам вдосконалити навички роботи в малих групах.

Після того як учитель об'єднав вас у дві-чотири групи і запропонував завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу (або на початку середнього ряду в класі, де стоять парти) та утворює своє маленьке коло.

Учні цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Групі, що працює, для виконання завдання необхідно: прочитати вголос ситуацію; обговорити її в групі, використовуючи метод дискусії; дійти спільного рішення за 3-5 хв.

 Всі інші учні класу мають тільки слухати, не втручаючись в хід обговорення, спостерігають, чи відбувається дискусія за визначеними правилами дискусії. Після закінчення 3-5 хвилин група займає свої місця, а клас обговорює: чи погоджуєтесь ви з думкою групи; чи була ця думка достатньо аргументована, доведена; який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим.

Після цього місце в "Акваріумі” займає інша група та обговорює наступну ситуацію.

Усі групи по черзі мають побувати в "Акваріумі”, і діяльність кожної з них мусить бути обговорена класом.

Це – ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників проявляти свою уяву та творчість, який досягається шляхом вільного вираження думок всіх учасників і допомагає знаходити кілька рішень з конкретної теми.

Вчитель на уроці називає проблему, яку треба розв'язати, та запрошує вас взяти участь в її обговоренні шляхом колективного обдумування – мозкового штурму, який організовується за такими етапами: Обрана вами проблема або проблемне питання записується на дошці або папері, щоб під час роботи цей запис був перед очима. Всі учасники штурму, думаючи про проблему, висувають ідеї щодо розв'язання. Ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними. Учень записує на дошці всі ідеї, що пропонуються. Коли всі присутні вважатимуть кількість поданих ідей достатньою, їх висування припиняється. Після того як майже всі ідеї зібрано, їх групують, аналізують, розвивають групою. Вибираються ті ідеї, що, на думку групи, допоможуть вирішенню поставленої проблеми.

Під час "мозкового штурму” найбільш ефективними правилами поведінки є такі: намагайтеся зібрати якомога більше ідей щодо вирішення задачі або проблеми; заставте працювати свою уяву: не відкидайте ніяку ідею тільки тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці; можете подавати скільки завгодно ідей або розвивати ідеї інших учасників; не обговорюйте, не критикуйте висловлення інших, не намагайтеся давати оцінку запропонованим ідеям. 

 

МЕТОД «ПРЕС»

 

Метод "Прес" використовується у випадках, коли виникають суперечливі питання і вам потрібно зайняти й чітко аргументувати визначену позицію з проблеми, що обговорюється, переконати інших у вашій правоті. Метод дасть вам можливість навчитися формулювати та висловлювати свою думку з дискусійного питання аргументовано, в чіткій та стислій формі, впливати на думку ваших співрозмовників.

Щоб бути чітким та переконливим, ваше висловлювання повинно мати таку структуру й етапи : Позиція: почніть зі слів "Я вважаю, що ...” та висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору. Обґрунтування: починаючи словами "...тому, що...”, наведіть причину появи цієї думки, тобто поясніть, на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції. Приклад: продовжуйте висловлювання словом "... наприклад...” та наведіть факти, дані, що підтверджують вашу позицію. Висновки: закінчте висловлювання "Отже (тому), я вважаю...” і узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, як необхідно діяти (це своєрідний заклик прийняти вашу позицію).

У ваших виступах, якщо це можливо, використовуйте: думку експертів; статистичні та наукові дані; закони України; інші допоміжні матеріали (речові докази, газетні статті, думки інших учнів, громадян тощо).

 

ЗАЙМИ ПОЗИЦІЮ

 

Такий вид діяльності допоможе вам з'ясувати, які позиції і думки можуть існувати щодо розглядуваного спірного питання. Також надається можливість висловитися кожному, продемонструвати різні думки по темі, обґрунтувати свою позицію, знайти і висловити найбільш переконливі аргументи, порівняти їх з аргументами інших. Якщо вас переконали, ви можете перейти на іншу позицію в будь-який час та дати оцінку висловлюванням інших учнів.

Порядок проведення: вчитель називає тему та пропонує висловити свою думку з досліджуваної теми; вам потрібно стати біля того плаката ("так”, "ні”, "не знаю”), який відповідає вашій позиції; підготуйтеся до обґрунтування своєї позиції, чому саме її ви обрали: самостійно або в групі своїх однодумців підберіть кілька найбільш сильних аргументів, які можуть переконати інших у вашій правоті, висловте свої аргументи класу, застосувавши метод "Прес”; уважно вислухайте позиції та аргументи інших; якщо після обговорення дискусійного питання ви змінили точку зору, то можете перейти до іншого плаката і пояснити причину свого переходу, а також назвати найбільш переконливу ідею чи аргумент протилежної сторони.

 

НАВЧАЮЧИ — УЧУСЬ

 

Такий вид навчальної діяльності надає вам можливість взяти активну участь у навчанні та передачі своїх знань іншим людям, в цьому випадку своїм однокласникам під час уроку. Ваша робота буде організована так: Після того як вчитель назвав тему та мету уроку і роздав вам картки із завданням, вам потрібно ознайомитися з інформацією, що міститься на вашій картці. Якщо вам щось незрозуміло, запитайте про це та перевірте у вчителя, чи правильно ви розумієте інформацію. Вам необхідно ознайомити зі своєю інформацією інших однокласників. Підготуйтеся до передання цієї інформації іншим у доступній формі. Ви маєте право говорити тільки з однією особою. Ваше завдання полягає в тому, щоб поділитися своєю інформацією з іншими учнями та самому дізнатися про певну інформацію від них. Уважно слухайте інформацію інших, намагайтеся отримати і запам'ятати якомога більше інформації, за необхідності зробіть короткі нотатки. Коли всі поділилися та отримали інформацію, розкажіть у класі, про що ви дізналися від інших.

 

МІКРОФОН

 

"Мікрофон” надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Правила проведення такі: говорити має тільки той, у кого "символічний” мікрофон; подані відповіді не коментуються і не оцінюються; коли хтось висловлюється, інші не мають права перебивати, щось говорити, викрикувати з місця.

 

РОЗІГРУВАННЯ СИТУАЦІЇ В РОЛЯХ (РОЛЬОВА ГРА, ІМІТАЦІЯ)

 

Мета розігрування ситуації в ролях – визначити власне ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду поведінки в подібній ситуації шляхом "гри”, виконання "ролі”, яка є близькою до реальної життєвої ситуації. Вона допомагає навчитися через досвід та почуття.

Рольова гра імітує реальність шляхом "проживання ситуації у ролі”, яка вам дісталася, та надає можливість діяти "як насправді”. Ви можете поводитись і розігрувати свою роль, моделюючи свою реальну поведінку, якщо це ситуації, в яких ви вже побували.

Якщо ви берете участь у рольовій ситуації, ви маєте: чітко дотримуватись своєї ролі; намагатись слухати партнерів та вчителя; не коментувати діяльність інших, перебуваючи в ролі; намагатись поставитися до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації, в яку ви потрапили; вийти з ролі по закінченні сценки; брати участь в її аналізі.

Однією з форм роботи на уроках є аналіз ситуації, реального випадку, життєвого конфлікту. Для розбору певної ситуації вам необхідно звертати увагу на основні моменти. Якими є факти: Що відбулося? Де і коли? Хто учасники ситуації? Що ми про них знаємо? Які факти є важливими? Які другорядними? Що в описі є фактами, а що думками, оцінками тощо? У чому проблема ситуації: У чому полягає конфлікт? Яке питання нам треба вирішити, розв'язуючи ситуацію? У чому інтереси кожної зі сторін? Чому вони суперечливі? Якими можуть бути аргументи: Які аргументи можуть бути наведені на захист позиції кожної зі сторін? На які документи, інформацію ми можемо спиратися, захищаючи ту чи іншу позицію? У чому полягає рішення: Яким буде розв'язання ситуації? Чому саме таким? На що ми спираємось, обираючи таке рішення? Якими можуть бути наслідки такого рішення? Чи існують інші шляхи розв'язання?

 

ПРАВИЛА ДИСКУСІЇ (КУЛЬТУРА ВЕДЕННЯ ДИСКУСІЇ)

 

Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або з суперечливого питання. Для того щоб дискусія була відвертою, необхідно створити в класі атмосферу довіри та взаємоповаги. Тому вам бажано знати правила культури ведення дискусії.

 Пропонуємо такі правила: Говоріть по черзі, а не всі одночасно. Не перебивайте того, хто говорить. Критикуйте ідеї, а не особу, що їх висловила. Поважайте всі висловлені думки (точки зору). Не смійтеся, коли хтось говорить, за винятком, якщо хтось жартує. Не змінюйте тему дискусії. Намагайтеся заохочувати до участі в дискусії інших. У своєму класі ви можете доповнити ці правила, прийняти їх після обговорення та дотримуватися під час проведення дискусій.

 

 

ТОК-ШОУ

 

Метою такої форми роботи, як "Ток-шоу” є отримання навичок публічного виступу та дискутування.

 Вчитель на цьому уроці є ведучим на "Ток-шоу”. Робота організується таким чином: Вам оголошується тема дискусії. Потім пропонують висловитися із запропонованої теми "запрошеним гостям”. Слово надається глядачам, які можуть виступити зі своєю думкою або ставити запитання "запрошеним” не більше 1 хв. "3апрошені” мають відповідати якомога коротше і конкретніше. Ведучий також має право ставити своє запитання або перервати виступаючого через ліміт часу.

Ця форма роботи допоможе вам навчитися брати участь у загальних дискусіях, висловлювати та захищати власну позицію, а в майбутньому впливати на зміни в українському суспільстві та державі.

 

МОЗАЇКА

 

Такий вид діяльності на уроці дає можливість вам працювати разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує вас допомагати один одному вчитися навчаючи.

 Під час роботи за допомогою методу "Мозаїка” ви повинні бути готовими працювати в різних групах. Спочатку ви працюватимете в "домашній” групі. Потім в іншій групі ви будете виступати в ролі "експертів” з питання, над яким ви працювали в домашній групі, та отримуєте інформацію від представників інших груп. В останній частині заняття ви знову повернетесь в свою "домашню” групу, для того щоб поділитися тією новою інформацією, яку вам надали учасники інших груп.

 

ДОМАШНІ ГРУПИ

 

Кожна група отримує завдання, вивчає його та обговорює свій матеріал. Вам бажано обрати в групі головуючого, тайм-кіпера (той, хто стежить за часом) та особу, яка ставить запитання, або переконатися, що кожний (кожна) розуміє зміст матеріалу.

 

"ЕКСПЕРТНІ” ГРУПИ

 

Після того як вчитель об'єднав вас у нові групи, ви стаєте експертами з тієї теми, що вивчалася в вашій "домашній” групі. По черзі кожний або кожна мають за визначений вчителем час якісно і в повному обсязі донести інформацію до членів інших груп та сприйняти нову інформацію від представників інших груп.

 

"ДОМАШНІ” ГРУПИ

 

Ви повертаєтесь "додому”, де маєте поділитися інформацією з членами своєї "домашньої” групи про нову інформацію, яку ви отримали від представників інших груп. Виробляєте спільні висновки та рішення.

Таким чином, за допомогою методу "Ажурна пилка” за короткий проміжок часу можна отримати велику кількість інформації.