Казки про хімію

Чарівна країна Хімляндія

У чарівній Країні Хімляндія є маленьке містечко Таблиця Мендєєва. І колись давним-давно в тому містечку жила Чарівна принцеса Оксиген, а по сусідству - принц Гідроген. У Гідрогена  був найкращий друг Гелій. І вони, гуляючи містом, Гідроген и Гелій розмовляли: - Знаєш, - сказав Гелій, - ми з тобою найпошіреніші Хімічні Елементи Всесвіту.  Послухай , у тобі 75% атомів, Що є у Всесвіті, а в мене 24%, правильно?

- Так, - відповів Гідроген.

- Але, - продовжував  Гелій, - ми дружимо з хімічними елементами, які становляться дуже мало відсотків, отже, ми не є пихаті?

- А хто ж тобі сказав, Що ми пихаті?

-  Один хімічний елемент натякнув на це, але я йому сказав, Що це не є правдою і ...

- А я також так  думаю! - Сказала Оксиген, котра також  гуляла містом и випадково  почула  розмову двох друзів.

- Що? Чому? - Спітав Гідроген, Який вже  давно був  Закоханий у Оксиген.

- Тому, Що той  рік, ви, Гідрогене, казали, що кохаєте мене, а цього року на всіх балах навіть не звертаєте на мене УВАГИ, а весь час натякаєте, як у вас багато  атомів, і зовсім забули, що я на земли найпошіренішій хімічний елемент!

-  Ні, я про вас зовсім не  забув, просто мені  сказали , що ви мене більше не  кохаєте, - заперечив Гідроген.

- Я вас Дуже кохаю! - Сказала Оксиген.

- Невдовзі Гідроген и Оксиген одружилися, їхнє весілля  святкувала вся країна Хімляндія.

- З того часу Оксиген и Гідроген входять до складу води, вони  утворили хімічну формулу H2O.

Казка про атоми, в яких все було

Десь у світі живуть собі атоми. Живуть та й живуть. І ніби все в них є, немає тільки відчуття гармонії, стабільності. Ви, може, ще й не знаєте, але все в цьому світі прагне досконалості. Для атомів такою досконалістю є заповнена зовнішня електронна оболонка, тобто кожен атом на зовнішньому рівні прагне мати вісім діток-електронів, як будь-який поважаючий себе інертний газ.

Такий октет є стабільним, він дозволяє атому почувати себе захищеним. І от.

В одному будиночку живе атом Натрію. Ви, може, думаєте, що він задоволений своїм життям? Але ж уявіть, що десь там, на зовнішній оболонці у нього живе одна дитина – один електрон на зовнішньому рівні (перша група елементів). Цей електрон заважає атому Натрію відчувати себе впевнено і атом прагне його позбутися – віддати на усиновлення, може, комусь знадобиться більше, ніж йому. А електрон і радий старатися, все одно, з батьком-Натрієм його зв’язують не такі вже й сильні зв’язки.

І іде електрон шукати собі нову родину. Уявіть, що знаходить! Бо десь, в іншій хатці живе, скажімо, атом Хлору. У нього сім дітей і до повного задоволення Хлору не вистачає тільки однієї дитини. Він радо приймає  приблуду на свій зовнішній енергетичний рівень, отримуючи омріяний октет електронів: Хлору добре і електронам затишно.

Тут варто закінчити, напевно, словами: «і жили вони всі довго і щасливо», адже всі задоволені, але щось змінилося…

Давайте подумаємо, що отримав кожен атом при таких блуканнях електрона.

Атом Натрію – електронейтральна частинка, тобто має заряд 0. Якщо він втрачає один електрон (електрон несе заряд мінус, значить атом втрачає мінус 0-(-1)=+1). Отже, процес такий:

Na0 – 1e=Na+, в хімії такий процес називається окисненням – віддачею електрона.

Хлор навпаки, отримує на свою зовнішню оболонку один мінусовий заряд, значить, сам набуває заряду: 0+(-1)=-1

Cl0+1e=Cl-, цей процес називається відновленням – процесом прийому електронів.